Forum

Ми не знаємо, чи передбачення для України на 2023 рік України визначальною є цивілізаційна спадщина республіканської Речі Посполитої та конституційної Австро-Угорщини, а чи все-таки автократичної Росії та тоталітарного СССР. Щоб пояснити важливість, ба пріоритетність інституційних змін (насамперед у судівництві та силових структурах, але не тільки), я нагадаю вам, що Україна успадкувала інституційну систему від СССР - і не надто її за двадцять років змінила. Так само і з єльцинською, кучмівською, прогнози екстрасенсів для України на 2023 рік путінською чи, скажімо, назарбаєвською демократією: на вигляд вона ніби й демократія, от тільки найголовнішої своєї функції не виконує - жодної можливості змінити владу демократичним шляхом виборець не має. Колись, пригадую, Алєксандр Рубцов, московський політолог, дотепно порівняв імітаційну демократію з дірявим відром, котре виглядає зовні цілком як нормальне, от тільки донести у ньому воду від криниці до хати - неможливо. І якщо за недолугого плюралізму вибори є переважно вільними й справедливими, то за домінантної влади вони переважно сумнівні, хоча й не цілком фальшиві, бо панівна група намагається розіграти більш-менш пристойне виборче шоу задля міжнародного співтовариства… Карозерс стверджує, що політичні системи, позначені синдромами недолугого плюралізму чи домінантної влади, можуть бути доволі стабільними, попри свою позірну «перехідність», - хоча й не настільки стабільними, як консолідована демократія чи, навпаки, консолідований авторитаризм. Втім, держава і тут є слабкою й дисфункціональною, хоча головним її лихом є деградація бюрократії у застійних умовах фактично однопартійного врядування, а не властиве для недолугого плюралізму інституційне безладдя».  
Але змінювати її треба, якщо кажуть екстрасенси про війну 2023 року ми хочемо взагалі чогось осягти, хай і не скоро, якщо ми хочемо вирватися з порочного кола, що затягує нас прямісінько у третій світ. Але крім цього незаперечного, загального всіх самоототожнення з Україною, є ще й самоототожнення з певним культурно-цивілізаційним простором. Але оскільки тут нема зміни влади, громадяни менш схильні до позиції «та проваліться ви всі! Карозерс стверджує, що всі ці етапи зовсім не конче мусять іти у такій послідовності. Федералізованими були лише всі оті зовнішні, формальні інституції - міністерства культури, верховні ради та інші потьомкінські конструкції, web page котрі не мали особливого практичного значення. Ми не знаємо, pasionmarbella.com чи Україна має намір розвиватися за європейською моделлю - як інші держави Центрально-Східної Європи. Існує зокрема модель авторитарної Росії, яка має привабливі риси для певної частини населення, тимчасом як аналогічної моделі авторитарної Європи сьогодні не існує. Транзитологічна парадигма якби апріорі передбачає, що така держава уже існує. Рябчук: Ну, бачите, у зв’язку з тим, що власне і третя, і четверта хвилі демократизації закінчилися не так успішно, як спершу очікувалося, з’явилися справді дуже сильні ревізіоністичні голоси, які ставлять під сумнів саму парадигму. І поставив під сумнів ще одну, вельми важливу, транзитологічну догму - про те, що, мовляв, для успішної демократизації не потрібно жодних передумов, no prerequisites.  
Часами в процесах демократизації бракує другого етапу, часами першого, але найчастіше - третього. Тому що сила таких режимів - не у насильстві, хоч і його вони не цураються, але радше як виняток. Натомість у внутрішньому шарі зосереджувалася реальна влада і була вона великою мірою тіньовою у тому сенсі, що її діяльність реґламентувалася радше неписаними, ніж писаними правилами та законами. Теза знову ж таки начебто очевидна, але прогнози екстрасенсів для України на 2023 рік виголошення її потрібна певна інтелектуальна відвага, бо ж у політично коректній атмосфері якось не випадає говорити, що та або та країна, той або той народ не дозріли ще до демократизації, нема там для цього жодних передумов, насамперед - правової держави. Томас Карозерс - це той самий американський професор, у якого український академік Литвин вісім років тому поцупив статтю, сприйнявши її як спрямовану буцімто проти ідеї громадянського суспільства і тим самим спокусившись, імовірно, на плагіат. Томас Карозерс виділяє два основних синдроми, характерні для тої зони.  
Отже, Карозерс поставив під сумнів п’ять основних постулатів транзитологічної парадигми. По-друге, Карозерс нагадав, що вибори зовсім не конче є ознакою демократії. Я процитую дуже гарну цитату з Карозерса, де він пише про те, що найпоширеніші сьогодні моделі політичного розвитку перехідних країн слід уважати альтернативними напрямками, а не проміжними станціями на шляху до ліберальної демократії. У статті 2001 року в журналі "Politics" він писав, що посткомуністичні перехідні процеси кардинально відрізняються від того, що було в країнах Південної Європи чи Латинської Америки. Поэтому эксперты делают прогнозы по поводу того, когда закончится война в Украине. Что говорили о событиях на Украине известные всему миру предсказатели? Модест Колеров. Что мы знаем о постсоветских странах? Я не знаю, чи є вихід із цього порочного кола, тому що падіння консолідованого авторитаризму, звісно, рано чи пізно відбудеться, але за умов засадничо неправової держави та відсутності в нас відповідних традицій, відповідної культури, ми отримаємо знов недолугий плюралізм, котрий неминуче спричинить масове розчарування й роздратування людей дисфункціональною демократією, спричинить ностальгію за «сильною рукою» й «порядком» та, відповідно, повернення знов до політичного геґемонізму, котрий так само дратуватиме людей своєю неефективністю й корумпованістю та ще й на додачу обмеженням громадянських свобод. Такий недолугий плюралізм, за Карозерсом, найпоширеніший у Латинській Америці - реґіоні, futureofmushrooms.com де «більшість країн почали демократичні перетворення із наявним уже розмаїттям політичних партій, але також із глибокою традицією вкрай поганого функціонування державних інституцій».