Forum

Саме звідти беруть свій початок криваві теракти в розвинених країнах і смертники. Обидва романи починаються закоханістю і заручинами (у Д.Мор- довця - початок твору ближче до арешту), образ головного героя так само витримано в іронічно-парадоксальній тональності, композиційною віссю також є стосунки героя з жінками, знаходимо до того ж явний перегук окре- мих мотивів. Так як дана держава постійно втручається у всі світові конфлікти, а також регулярно застосовує зброю для вирішення тих чи інших питань, Америку прийнято вважати однією з головних загроз. Усі українські фантасти більшою чи меншою мірою усвідомлюють небезпеку дегуманізації, яку несе техніка. З'явилися ядерні бомби. Люди знищують один одного все з більшою ретельністю. Зазвичай забавку сприймають серйозно, вона стає частиною людини, як вроджений рефлекс. Подібна нерівність найчастіше стає причиною зрівнювання положень за рахунок війни. Існує кілька думок на цей рахунок. Утім, цей Мессінг про війну в Українізовий фрагмент, попри численні згадки, глибше українських дослідників не зацікавив. Їхнє особисте життя тісно переплітається з громадським, політичним, науковим, породжуючи численні колізії. Сьогодні взаємини країн дуже тісно пов'язані з багатьма складними факторами  
  
Втім, письменник наголошу- вав, що у житті є завжди місце для чуда, тільки треба вміти бачити й дивува- тись. Треба не тільки прагнути, аби через тебе люди не вдягали чорних плащів (залюблений в античність профе- сор повторює слова Перікла), Мессінг про війну в Україні необхідно домогтися, щоби більше людей вдя- гало білі плащі. Оби- два наївно вважають, що їхні винаходи служитимуть людям тільки на благо. Українська лірика другої половини ХХ ст. розробляла проблемно-те- матичний комплекс науки у тому ж таки морально-етичному, суспільно-ви- робничому ключі, що й проза. ХХ ст., що стався внас- лідок «вибуху» інформаційного у добу постнекласичної науки, майже зни- щив лінійний сюжет, поміняв місцями причини і наслідки, спричинив часові зміщення у викладі подій. Без сумніву, зни- кла б роздвоєність на ідеологічному ґрунті. Враження дитинства серед розкішної приро- ди, серед дивовижних людей, серед злигоднів і радощів рятують абстрактний світ формул академіка від духовної консервації, парадоксальним чином жив- лять суто теоретичні розмисли. Мабуть, причину цього факту треба шукати в особливостях худож- нього мислення О.Гончара, у лірико-романтичному світовідчуванні, у масштаб- ному і комплексному баченні проблем, де інтелектуал почувається часткою люд- ства, а світ науки цікавить письменника лише у зв’язку з життям духу взагалі. Для нього Сковорода - справжній еллін за духом. Принаймні у позитивних героїв Мессінг про війну в Україніметеївський компонент внутріш- нього єства і діяльності є невід’ємним  
  
Це призводить до того, що образом Михайла Кравчука в романі блідне перед яскравою особистістю академіка Кравчука, якою вона постає з документальних свідчень. Роман Мессінг про третю світову війну видатного українського математика Михайла Кравчука став для знаного в Україні журналіста, вченого, Мессінг про війну в Україні письменника М.Сороки чи не найбільшою справою усього життя. Як випливає з тексту, передові люди Російської імперії переймались поліпшенням життя простолюду як власною метою. Крім того, і це найважливіше, технічний прогрес, як і час, приватизували, тому нині його пов’язують з ідеєю особистого ком- форту, благополуччя, здоров’я. Професор Койфман - це класичний тип науковця ХІХ ст., Мессінг про війну в Україні ніби вихопленого з романів Жуль Верна, відданого своїй справі і людям, який прагне ощасливити їх відкриттями, винаходами, удосконаленнями, подвиж- ника, просвітника, Прометея, Фауста тощо. Сучасний позитивний статус ученого склався під впливом Просвітництва у ХІХ - ХХ ст. У добу Середньовіччя велика вченість справляла амбівалентне враження: радше відлякувала людей або свідчила про святість особи. Українська художньо-документальна проза у другій половині ХХ ст. помітно збагатилась на твори пророцтво про третю світову війну видатних учених. «Покривало Ізіди» (1968) і «Лабіринт Мінотавра» (1990) привертають увагу незвичним потрактуванням постатей видатних учених античності Піфагора і Гіпатії. Цей факт говорить про стійке асоціативне поле, яке існувало в свідомості студентів щодо видатних представників науки. Невипадково Михайло Остроградський опинився в Парижі і невипадково зустрів там своїх земляків Буняковського і Затеплинського, тому що тут мала місце давня традиція українських студентів удосконалюватися в на- уці за межами Батьківщини